Не говори, хоч мав би в спразі гинуть,
Що висохла вода джерел живильних! –
За міражами біг в пісках пустинних,
А проминув струмок в лугах привільних.
Не говори, хоч би й від туги гинув:
Немає чистої любові в світі!
Ти блиск її в путі напевно кинув –
Йшов за вогнями, що облудно світять.
Не говори, що все, чого не вмів ти
Знайти в житті – примара є манлива!
Іншим струмок утіх буде шуміти
І інше серце напувать щасливе.
Adam Asnyk
Nie mów!
Nie mów, chociażbyś miał ginąć z pragnienia,
Że wszystkie źródła wyschły już bijące! -
Tyś gonił pustyń piaszczystych złudzenia,
A minął strumień na zielonej łące.
Nie mów, chociażbyś umierał z tęsknoty,
Że nie ma czystej miłości na ziemi! -
Tyś pewnie w drodze blask jej rzucił złoty,
Za ognikami zdążając błędnemi.
Nie mów, że wszystko, czegoś ty nie umiał
Odnaleźć w życiu - marą jest zwodniczą!
Zdrój czystych uciech będzie innym szumiał
I inne serce poił swą słodyczą.
