(психотерапевтичне)
Дружище, старина, прости за пустословие,
за русский стих от недоземляка,
но в календарь взглянувши внове, я
увидел дату. И наверняка.
Ура, не рухнул мир и быть рассвету снова.
Увы, в грядущий день всё повторится –
и вечное засаленное Слово
и многие, пожеванные лица.
И среди этой повседневной круговерти,
одно лицо, что я вручную сделал,
мне улыбнется ласковее смерти,
и с жизнью вечной повстречаюсь смело?
А может поживу неделю, месяц,
пусть на огне кипит моя реторта,
а руки глину ласковую месят
во славу Бога, что похож на Черта.
Добра и Зла известны очертания,
их суть и их последствия - загадка,
их прояснить - достойное призвание,
но где бы сил добыть себе украдкой?
22.12.12
(Юрген Пті)
-----------------------
Не загрузати в труднощах життєвих!
Забути про печаль! Відкинуть страх!
Минуле і майбутнє – несуттєве!
Теперішнє тримати лиш в думках!
Дарма, що не вдається всіх любити!
Не може маятник хитатись в один бік!
Із посмішкою на обличчі легше жити!
Збирай лиш позитивне за свій вік!
22.12.12
(В.О.)
===================
P.S. На фото керамічна маска роботи Юргена Пті
Десь загубилось слово'ріжуть' у попередньому коментарі.
Посміхайся, коли серце
плаче,
Коли душу ріжуть, мов ножем,
Посміхайся. І прийде
удача,
І тобі всміхнеться
навзаєм!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудовий коментар і продовження психотерапевтичного сеансу! Гарний вірш!
Дякую!
