Ти пов'язана з музикою досить тонкою лінією,
та, що не порветься від пориву західних вітрів.
Тисячі людей, шукають себе на гранях часу, заточуючись стихією,
та я відчутно шукаю тебе в глибоких кратерах морів.
Під уламками часу навіть боги прирівнюються до людей,
не більше за смертних і в силах завжди відчувати.
Якби моє ім'я знав Всесвіт, я називав би себе Прометей,
той, що приніс світло і вогнем кожну мить, зігрівати.
Палким вогнем душі, що не згасне від темної ночі
бо в кого серце не кришталь, щось чарівне горітиме завжди.
Спить земля, спить вода і навіть ти зачинила очі,
надіюсь, що тобі досі сняться, хороші й теплом намальовані сни.
Ти пов'язана з музикою досить тонкою лінією,
та, що не порветься від пориву східних вітрів.
Здається серце не навчилось кохати, не заточилось стихією,
але знай, що тебе я чекатиму в глибоких пустелях морів.
