Поцілунок, сльоза і знайоме: «Присядь на дорожку»,
Щітка, мило, станок…, все укладено в сумці на дні.
Лиш на цей раз лишив вдома чашку, виделку і ложку,
Кип’ятильник і каву, які часто теж при мені.
А це значить, що їду я в дальню і довгу дорогу,
Їсти, пити і жити мені кілька днів в поїздах,
В першу ніч на полиці шукатиму десь твою ногу,
Відчуватиму сіль твоїх сліз на засохлих губах.
А коли на кордоні поляк, або чех перед ранком
Збудить криком, чи просто торкне обережно за бік,
Я спросоння сприйму, що ночую сьогодні в коханки
Й серед ночі явився до нас її мент - чоловік.
Після того вже менше я думати буду про дому,
Зовсім інші думки будуть в голову лізти мені:
Як зустрінуть мене мої друзі й хороші знайомі,
Що живуть у чужій і далекій від нас стороні.
Я дорогу люблю і дорозі постійно радію,
І людей всіх люблю, у якому б не був я краю.
Головне – в котрий раз заповітну здійсню свою мрію,
Я для світу відкрию чудову Вкраїну мою.
Але, де б я не був і якою б не був я порою,
Кожен раз повертаюсь у дім, де мій рідний поріг.
Я найбільше люблю рідний край у себе над Десною,
І тебе, ту що жде кожен раз із далеких доріг.
