Коли чужі руки лягають тобі на плечі
Я по-особливому тонко це відчуваю
Тоді не врятує чашка міцного чаю
Хочеться до тебе, поспішно збираю речі.
Коли чиїсь губи ненароком твоїх торкаються
Мені важко зімкнути очі, дочекатися ранку
Часом, своїми словами випиваєш мене доостанку,
Але відстанню лише слабкі, знай, ламаються.
Коли я приїжджаю і поруч ці теплі очі,
Здається, що можна пробачити все на світі
Душа зігрівається, тепло, як завжди у літі
І слова бажані, ще не почуті, стають пророчі.
Коли ми прощаємось, душі цілують відверто
Я знаю, що ввечері ти будеш думками далеко
Ти, як той птах, у теплі краї, мій лелека,
А я - твоя вічно чекаюча, всепробачаюча вперто.
