Я згоден з людьми, які застерігають нас від розчарування у стосунках з іншою людиною. Лишень хочу навести приклад непорозуміння.
В одному селі жив чоловік, у нього на подвір’ї росла яблуня і слива. Яблука були солодкі як мед, а слива кисла як лимон.
В іншому селі жив інший чоловік, в нього також росла яблуня і слива. Але яблука в нього були кислі як лимон, а сливі солодкі як мед.
От одного ранку вони зустрілися на ринку. Почалася дружня розмова, хто що любить.
Перший каже:
- Я так люблю яблука вони такі солодкі.
Другий відповідає:
- Та вони ж кислючі мов лимон.
Перший:
- Та ні, то сливі кислі.
Другий
- Якраз сливі солодкі як мед.
Так вони посварилися і пішли кожний до своєї оселі.
Чому Ви запитаєте так вийшло?
Дуже просто, бо ми не розуміємо просту істину. Інша людина, то інший світ. В нього інше сприйняття, погляди, почуття. Може він ніколи не відчував те, що ви відчули змалку.
Саме тому ми часто зневіряємось у людях, бо сприймаємо їх своїми очима, міряємо своїми поглядами,оцінюємо своїми почуттями. Бо інших просто не маємо.
Щодо листування у віршах. Зрозуміло, ображати іншу людину – ганебний вчинок, навіть звичайними словами. Якщо ви не згодні, дійсно, краще промовчати, тим паче, якщо опонент не хоче чути іншої думки.
Але, якщо людина просто помилилася, чи не варто їй сказати своє бачення ситуації? У прийнятній формі,зрозуміло!
Тимпаче, якщо людина шукає таку підказку, підсвідомо.
Це можна зробити і в приватній формі, але якщо людина не проти коментаря, то чому не зробити це у коментарі.
Ще раз наголошою, що форма має бути прийнятна для автора, не образлива, і не стосуватися його як особистості.
Тому, я також бажаю всім ставитися з розумінням до поглядів іншої людини. І не має значення, чи вона поет, чи ні.
А на останок додам свій вірш.
**** Відображення ****
Привіт, мій друже, як у тебе справи,
Сьогодні зранку щось змарнілий вид?
Та щось спалося у ночі погано,
Все думку думав і журив весь світ!
Чому ж, мій друже, ти такий сердитий,
Що заподіяв тобі цілий світ?
Не хоче розуміти він мене проклятий,
Хоч я кричав йому завжди і скрізь.
Він тільки хоче, щоб його почули,
А інших чути, то відразу, - відійди.
Яка мені від того завжди мука,
Коли хтось не бажає в такт іти.
Лиш ти, мій друже, вірная порука,
Завжди без слів зі мною згоден ти.
Коли сумую я, то ти також сумуєш,
Коли всміхнуся, посміхнешся й ти.
Яка чудова в нас з тобою дружба,
Ні слова поперек не скажем ми.
Так привітався він до свого друга,
Що був у дзеркалі у ванній на стіні.
Шануймося.
якщо людина помиляється, то чому б не висловити свою думку приватно, не під твором? А може, помиляється дописувач, а не автор... Ми ж такі різні...
Гарну тему підняли!
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так ви праві, якщо це приватна розмова, то так.
Але, якщо людина виклала свої думки на загальний розсуд? Чи не має права інша людина також привселюдно висказати свої думки? Звісно, якщо вони не образливі! Дійсно, вона також може помилятися, але питання не у з’ясуванні хто правий. Питання у тому, щоб інша людина, яка шукає істину, мала вибір між різними точками зору.
Тому саме, мої коментарі направленні на відображення МОЇХ думок, з приводу ситуації яку описав автор, а не на обговорення, чи правий автор. Тим паче, що автор може видалити коментар, який він вважає за недоцільний.
