Сумлінна і серйозна, в коричневій сукенці,
Ажурні білі гольфи, мереживний фартух –
Школярка-випускниця. Товсті кругленькі скельця
Приховують в зіницях вогонь, що не затух…
Тримає рівно спину і руку піднімає,
Готує реферати про мертвий Давній Рим…
Відмінниця! Ретельно красуня роль цю грає,
Ховаючи від зайвих очей сум’яття рим.
Лиш натяк на покору в скуйовджених косичках.
Наївний погляд часом на іронічний блиск
Міняється, бо рветься метелик на сідничках
Назовні, проглядає крізь вишуканий лиск
Розбещеність. Чи тільки природний поклик волі?
Що можна і відколи? Життя – летюча мить!
Як символ небезпеки повітряно-п’янкої
Метелик на сідничках в поетки майорить.
