Вона така - мов мертва незнайомка
Чи знаєте про що я?
В її бездонній душі нічого
Глибока темна порожнеча
Вона у хутрі мертвому, чужому
На одинці з нею тільки й думаєш про втечу
Вона така - засмучена і сонна
На злочин рада, за їжу і нічліг
Вина у тім, душа її бездонна
Все ширший крок до світла
Коли холодно і випадає білий сніг
А світло не пускає на поріг
Те що по переду, це точно не дорога
Ведуть у темряву вулиці нишпорок, і бруд
Розради не знаходять там, якщо й шукають
Із вікон бачать тямяне світло і сіру павутину труб
Куди податися не знають
Її за руку, в морок із собою ведуть