Карпати.. сонце сходить..
Ледь-ледь світанок зажеврів...
Пташки.. тумани ходять...
Я думкою на хмару полетів.
Роса з'являється потрохи
І вітер шепче щось здаля.
Схвильовано говорять мохи,
Ніч ранок тихо вихваля.
Над лісом стеляться думки,
І над горами тихо в хмарах,
Повітря дотики липкі,
Мої чуття пливуть у марах.
В Карпатах ранки ніжно-сірі,
Так тихо, чуть лиш гомін трав.
І серця почуття дозрілі
Амур на хмарах тут заграв.
Мелодії душі моєї
Туманом стеляться вві сні...
А прокидаюсь - бачу горе
Карпати голі, мертві... і пусті...
красиво!
