Минають секунди нового дня
Ти за дрібницями витрачаєш їх навмання
В рідному місті тікаєш від суєти
Чекаєш незнайомця, котрий підкаже куди тобі йти
Набридло лежати під Сонцем, дивитись на дощ із вікна
Ти молодий, нагода є, убивати безцінні години щодня
Раптом помічаєш, пройшло уже десять років, час промайнув,
Усі бігли, а ти стартового пострілу не почув - не зробив й кілька кроків
А потім побіг, а Сонце від тебе тікало
І коло минувши позаду тебе виринало
Сонце все те ж, а твої підошви вже стерті
І ти розумієш, на день уже ближче до смерті
Коло щораз все коротше й коротше
За останній ти пів сторінки віршів написав
Як у відчаї тримався за мить, лірику про це написав
І більше нічого, я тобі вже і так забагато сказав
