Сонце впало,
Покотилася голова
На стовпах понасіли коршуни.
Від регалій
Залишилася булава,
І хоругва, роками ношена.
І стояли…
Й дивилися зусібіч –
Чернь, козацтво, шляхта й «без роду-племені».
Сонцем впала
Голова із широких пліч,
Але ноги стояли рівно, немов приклеєні.