1
Хвилююча її гроза в очах і чутно з неба грім
Сонце променем не грає, навколо зіниць невидимий німб
Срібне люстерко не близько і не далеко
Охоче відбиває сумуток назад, захоплює й тягне у небезпеку
І удари сліз об долоні
І сюжетні поеми зімкнених уст
І ті очі, океани бездонні
Ті слова, згадки усіх найбрудніших розпуст
І ті сьози солоні, і скроні її, що лоскоче зелена трава
Я бачу її і втрачаю здоровий глузд
Вітер не знає - відносить у далеч слова
Інді, для тебе плачуть струни гітари, одним подихом складено нотний ряд
Самотнього серця удари, збились в рахунку безглуздих утрат
Чекаєш поки промені Сонця осяють затишну оселю
Як дивно, що саме сьогодні дощ заливає пустелю
І тягучі години чекання
І Місяць, що заглядає в вікно
І найкращі миттєвості травня
Кольори, що ти бачила тільки в кіно
І ті години, кожна з них мов остання, як то було давно
Як забути усе? не для мене існують дива
Вітер радо відносить у далеч слова
Під променем Сонця нестерпно, ще рано а тане роса
Всі мрії загублені в серпні, відродить ще взимку яскрава краса
Тільки б не ця зрадлива вистава, кайдани у золотій оправі
Не врятує від спраги те джерело, вода як кришталь, і прозора отрава
У танці над нами кружляє небесна вись, непроглядна сталь
Нестримний плач холодної грози
Ударом об землю гіркої сльози
І ноти срібних саксофонів - усе наказує тебе забути
Дзвони шепотом крізь стіни манять до спокути
Навіяне піснями почуття мене до іншого шляху веде
Я народився не для того, щоб втратити тебе
На світі цьому я, щоб вічно тебе за руку тримати
На світі цьому я, щоб змагатись із тобою і тобі ж програти
2
Краще б було і не мати того, що утратив
Дивившись на світь крізь невидимі грати
Треба було пісні співати і дощу не чекати
Тоді коли відчував того, що словами не передати
Коли босоніж стояв на розбитому склі
І кров віддавав голодній ріллі
Краще б тоді і не знав, і дощу не чекав
А пустився по річці у плав, і на березі не опинився
Кров голодній ріллі не давав, плоть і душа землі б не далися
Побачив моря, де зника під ногами земля
Побачив де сходить зоря, де грозою у вічність жбурляє
Де в ночі мерехтить маленька іскра, сльозою ангелів, теплом старого ліхтаря
Котру від спраги рятує зеленою хвилею, засипає весняним цвітом, і лавою палить, а попіл відносить вітром
А за ним всі слова, у низ з висоти
І звук всіх пісень, не відправлені листи
Келихи випиті до дна, в них потоплене зло
І краплини вина, і розбите скло
Смутку години, забуті удома
Амурові стріли, що збились з дороги
...
...
3
Я тебе ніколи не забуду
Байдуже що скажуть люди
Хай це буде днем моєї страти
Я засну і більш не буду ясних днів чекати
А прокинуся під краплями дощу
І нікого більше у свою оселю не пущу
Ту оселю я покину і піду туди де двері всі відкриті
Де проходить перехожий мимо і не заважає жити
Тиша нічного міста
Слухає лиш двох сердець удари
Спокій мій зника під металевий плач гітари
І подих обірвався, двері прочиняються
Тихий шепіт, легко й ніжно грає, ім’я у повітрі промовляється
Моє ім’я, тобою, і щасливі ми обоє
Ти здаєшся, не чекаєш
Я здаюсь, ти пробачаєш ту мою вину
Та щось, таке неждане, відганя мене від сну
Ціну не розказаних зізнань
Сьогодні ще не знав
Бо піти у затінок думок на лихо побажав
І чекати довше ніж життя у мене вже не вийде
А кохання в снах до мене знов сьогодні прийде
Без сумнівів, це все хитра брехня
Хоч думка така приходить щодня
І розум не прагне позбутися знову
Заплутану мову і миті чудові
Пусті, не потрібні, корткі, холодні
Що тягнуть у морок безодні
Звідти тікати не можна, над головою сталеві грати
Але саме там я можу сказати
Ти варта цілого світу, який я утратив
Поки мовчав, коли треба було кричати
4
Я впевнений що це був би рай, як би не мій страх
Я міг би стати першим героєм, тільки у снах
Подивись навколо, на ці коридори
Не буде більше ніколи, того хвилювання, що підвело мій погляд у гору
Я почекав іще трохи і гори змило дощем
Я і сам міг судити людей, поки не став одним з тих нікчем
І плечем, мечем, вогнем і дощем, всі думки про тебе нищив ущент
І боявся мовчати, боявся тікати, боявся стояти
Я боявся рости, руйнувати мости, боявсь висоти і самоти
Це не все, а тепер, я боюся тебе
ID:
421416
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 28.04.2013 11:42:53
© дата внесення змiн: 21.06.2013 18:55:50
автор: ura0701
Вкажіть причину вашої скарги
|
