Н-ашіптує вечір мені про кохання,
А серце повторює тихо за ним.
Ш-квал ніжності раптом закреслить мовчання
І більше не буде мій погляд сумним.
П-ечаль непомітно втече, зрозуміє:
Т-епер їй немає куточка в душі.
У серці моїм щастя цвіт пломеніє,
Є щось таємниче в вечірній тишІ:
В-абливо сіяє вечірняя зірка,
Е-легію вітер співає мені,
Ч-арівно звучить солов"їна сопілка
І скибочка місяця в синій імлі,
Р-ожеві тюльпани і білі дворічки,
М-ахрові нарциси...Яка ж то краса!
Е-піграфом ночі цей вечір і свІчки
Н-а старім каштані біліють. Весна!
І що ті літа, що стоять за спиною -
П-ройшли-промайнули, лишаючи слід:
Р-оки прикрашали косУ сивиною,
О-манливе щастя шукало свій брід.
К-охання стежину свою протоптало -
О-й, серденько мліє в надії своїй.
Х-ай будуть звучати слова ці зухвало,
А я не відмовлюсь від щастя і мрій.
Н-е знаю чи буду колись жалкувати,
Н-авіщо гадати - хай буде, як є.
Я вірю в кохання - це щастя моє.
Глибоко та так гарно! 
