Ми ходили по темних тунелях,
Ми шукали серцевий вогонь...
Досить довго вдивлялись у стелі,
Відчуваючи холод долонь.
Заблукали у хижому світі,
Загубили потрібний контроль...
Наші сльози по чашах розлиті -
Кожен грає однакову роль.
Ми вагалися втримати сили,
Від тяжких ухилялися ніш...
Та нічого зробить не зуміли,
Бо проґавили все ще раніш.
Дуже рано у со́бі зламались,
Надто пізно за розум взялись...
Винуватцями долі зостались -
Ми отруєних сліз напились...
(29.10.2008.№63)
