Хто тебе склав, як легенду?
Краще б – учетверо, як папірець.
Або палючим ковтком абсенту
В легені легенів навпростець.
Де тебе ліпше діти?
Без тебе знаю - ти в мене є!
Плачуть маленькі діти…
А як сміються – з очей сонце б'є.
Ти одна у мене красива.
Ти – одна у мені одна.
Твою мову – курли-курли – сином,
Або й донькою,
Принесуть до мого вікна.
Ти не те, і не друге, а третьє.
Спершу Бог, Його зорі і ти…
І велике бажання вдерти
Із тобою у кращі світи.
