Чорна оправа книги, золотистий хрест
Чорна мантія на тілі, суспільству протест
Пусті мов твій день, кам’яні коридори
Ти живеш у затінку біля вогню, не знаєш, що на дворі
Не дивишся за стіни, тобі цього не можна
Десь може буде добре від того тобі тривожно
Адже мовчання й молитви, це все, що рятує
Бо є вища сила, як тебе уже готує
До страху, до страти, до полум’я або до світла
Не знаєш чого чекати, пускаєш білий дим по вітру
Пускаєш своє життя по вітру і замикаєшся від світу
Ти кажеш, що твориш добро, але це не так
Що доброго для людства зробить аскетик жебрак
Суспільству потрібні вчителі й лікарі, аскетики потрібні богу
Якщо він є, нехай візьме до неба, в дорогу