Отруйний дощ (переклад пісні Боба Ділана "A Hard Rain's A-Gonna Fall")
Де ти був, мій блакитноокий сину
Де ж ти блукав у цю лиху годину
Я пройшов сніжні піки дванадцяти гір
Пройшов шість доріг, побитих до дір
Я губився у хащах плакучих лісів
Стояв на берегах пустих океанів
Помирав під стогом могильних туманів
Обпікався жалючим плющем
Під цим отруйним дощем
Що ти бачив, мій блакитноокий сину
Що ти навколо себе бачив в цю лиху годину
Я бачив, як вовк крадеться до колиски з немовлям
Я бачив небо в діамантах, що палали там
Я бачив чорні віти дерев, политі кров’ю
Іскри молотів, за стінами крики від болю
Мармурові палаци, що сховались під воду
По тій воді сотні зелених вінків
Бачив сто голів, роти завмерлі у крику. без язиків
Бачив дітей, до бою готових, скованих одним мечем
Під цим важким, отруйним дощем
Що ж ти там чув, блакитноокий сину
Про що вони тобі співали в цю лиху годину
Я чув рев грому і предвісник бурі
Тріск хвиль, що розбивали нашої домівки мури
Чув дзвін молотів, ті ковалі не знали в гострій зброї міри
Чув сотні голосів і жодному із них не вірив
Чув крик одного і злорадний регіт інших
Чув плач мерця, покритого вогнем
Ту красу слів, померлих разом з ним поем
Під ненависним отруйним дощем
Кого ти зустрів, мій блакитноокий сину
Кого ти поруч вів у цю лиху годину
Я зустрів юнака, він не бачив пекельних стежок
Я зустрів сліпого, що в надії стискав у руці пустий повідок
Я зустрів жінку, її тіло палало вогнем
Я зустрів дівчину, її очі сяяли ясним днем
Я зустрів чоловіка, його зачарувала радість
Зустрів іншого, його зачарувала зла ненависть
Зустрів втікача із кривавим лицем
Під спустошливим, отруйним дощем
Де ти опинишся завтра, мій блакитноокий сину
Де тебе шукати в ту лиху годину
Я повернусь туди, де цей дощ починає іти
Я буду там де у могили перетворились зелені сади
Де люди безчесні, немає свободи
Де цією отрутою наповнені води
Де рідна домівка перетворилась в темницю
Де гаряче каміння сипиться у прохолодну криницю
Де голоду немає кінця і душі забуті
Де чорним кольором краї світу окуті
Де люди підходять до краю
Заворожені злими вітрами, падають, тонуть
Де іншого звуку не чутно із вуст, крім болючого стону
Де колись білі скелі ясні, нині знищені вщент
Під цим безкінечним отруйним дощем
