Як на цьому світі урочисто,
Як чудесно жити на землі
стоголосо, радісно і чисто,
нанизавши золотим намистом
всі труди – великі і малі.
Поки спить чортяка пелехатий
і не заглядає в закрома,
п́ідемо зі свічкою шукати,
тих кого між нами вже нема.
І на людях, поки сонце гріє,
замість свічки хтось підкрутить ґніт
у лампаді гнівної Марії.
Може стрепенеться й зрозуміє
хоч би сотий – Щ́О врятує світ.
А на черзі – може і десятий
піднесе запалену свічу,
щоб на темне більш не нарікати,
поки скаже д́ідько пелехатий:
ось я вам останню засвічу.
