Кожен день не живем, а існуєм,
Жити хочем, геть думи сумні.
І мудруєм, мудруєм, мудруєм,
Й з кожним днем стаємо дурні.
Поміж хмарів ми вибрати хочем
Лиш найбільші краплини дощу.
Та давненько уже ми не можем
Із кропиви зварити смачного борщу.
Навіть дощ, коли падає, дивний.
Він, мов плащ, з етилену граніт.
Тут і цезій, і стронцій, актиній
Із чола витирають свій піт.
Кожен день не живем, а існуєм,
Жити хочем, геть думи сумні.
І мудруєм, мудруєм, мудруєм
Та давно, мабуть, стали дурні.