Видніються гори і море-краса
Знайомлюся з містом. А нині,
Я вийшла на міст, де прекрасний пейзаж,
Мені показався в долині.
Хатина, а поруч прекрасний фонтан,
Господар-самотній мужчина,
Подейкують, іноді в хаті його,
Збирається друзів община.
Мене здивувало,чому чоловік
Живе одиноко в долині,
Чому він себе на самотність прирік,
Що стало тому у причині.
Прийшла на подвір'я:"Сеньйоре, привіт,
пробачте мене за цікавість,
-Питайся, секретів на заході літ
Не маю, у всьому зізнаюсь.
-Цікаво мені, а чому Ви один
осіли далеко від міста?
Я бачу, як часом до пізніх годин
у Вашім віконці вогнисто.
Покинув я місто, бо що за життя
Самому в порожній хатині,
Дружина померла, а з нею й дитя,
Яке народитись не встигло.
Сердешний, згадавши про те, заридав,
Старече здригалося тіло,
Котилися сльози, а він й не втирав,
Та з часом лице посвітліло,
-А я після того, як їх поховав
Покинув і місто і хату,
Стареньку садибу в долині придбав
І клаптик засохлого саду.
І ночі, і дні я землі посвятив,
В роботу ховався від болю,
Як тільки доспіли найперші плоди,
змирився,
Прийняв свою долю.
Коли наливаються груші смачні,
Гранати, інжир, апельсини,
Частую дітей, бо за щастя мені
Зробити приємне дитині.
Здається, що то моє власне дитя
Куштує проди мого саду,
Неначе у гості до мене здаля
Рідненькі прийшли на пораду.
А зараз, коли ще врожаю нема
Сиджу вечорами удома,
Приходять провідати друзі мене,
Бо знають, як тяжко самому.
Нам є що згадати у дні дощові,
Хоч наші ряди поріділи,
Та ми поклялися, допоки живі,
Збиратися тут щонеділі.
Нелегко вдолину прокласти їм слід,
А потім назад повертатись,
Та поки ще ноги витримують хід
Не маємо права здаватись.
Старенький зітхнув, підійшов до вікна
З осіннім гірським краєвидом,
-Тобі дуже вдячний за те, що прийшла,
Бо хто б мене нині провідав?
Приходь і надалі, я буду в саду,
Провідуй у вільну хвилину,
А згодом і я вже до міста прийду,
Коли обірву апельсини.
А вже через місяць старенький помер,
Прийшло хоронити все місто,
Ніхто не живе у хатині тепер,
Плоди обривати запізно.
Під снігом вони на деревах висять,
Замерз і фонтан біля хати,
Лиш діти і друзі приходять у сад,
Господарю шану віддати.
02/02/2002
.
ID:
441042
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 02.08.2013 10:23:04
© дата внесення змiн: 30.07.2015 17:36:32
автор: Наталя Хаммоуда
Вкажіть причину вашої скарги
|
ДЯКУЮ...СУМНА ІСТОРІЯ ХОРОШОЇ ЛЮДИНИ. 
ДЯКУЮ ВАМ ЩИРО!
