Колись цю жінку я любив...
Вона,здається теж мене любила.
Та все пройшло,"як з білих яблунь дим",
І час укоротив любові крила.
Тепер все важче пам'яті екран
Освітлювати з кожним роком
І бачити гнучкий дівочий стан,
Ловити погляд синьоокий...
І не спроможні звукові колонки
Озвучити її дівочий сміх...
Мов навіжена, закричала сойка
І впав на дах дозрілий вже горіх...
От читаю вірші багатьох поетів нашого клубу, і у кожного є вірш про перше кохання. І всі його згадують з ностальгією. І як правило, це раннє кохання (саме світле і ніжне) не привело до шлюбу. Цікаво, чому? Я думаю тому, що люди сподіваються, що обов'язково знайдуть когось кращого. А потім живуть усе життя з кимось іншим, а мріють про перше кохання. Це моє таке дослідження. А вірш Ваш сподобався.
Михайло Гончар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Абсолютно в точку.А чому так?-Господь знає.Просто на життєвому старті ще не вистачає ума,чи досвіду,чи всього разом.Дуже Вам дякую.Завжди радий Вам.Не проходите мимо