Подобаєшся, всміхаєшся, цілуємось,
Знов збілієш вишневим цвітом.
Тільки жовтою осінню, а не літом
Я тобою, а ти мною милуємось,
Бо невдовзі зима піде світом.
Ти любов’ю хворієш сумливою,
Почуттями тебе не змаячити.
Що для тебе я можу значити?
Як була ти зрадливо-тужливою,
То я зміг тебе пробачити.
Якось дивно усе це сталося,
Що без тебе не бачив реальності.
Жив-вмирав у своїх банальностях,
Потім ти взяла закохалася
І ми стали в коханні тональності.
Пригадаю усе те, що сталося,
Не забуду вишневого цвіту,
І того, що було теплим літом.
Я у тебе знов закохаюся
Й ми підемо з тобою цим світом.
