С. Есенин. "К покойнику" (Переклад на українську мову)
Вже щільно закривають віко,
Холодний пада грудок град.
В землі похований навіки,
Усім бездушним став ти брат.
Ти мовчки вестимеш розмову,
Коли прийдемо ми до тебе.
І звично накладемо знову
Вінків, яких тобі не треба.
І сяятиме в них могила,
Тектимуть сльози з-під повік.
Так, дружба -це велика сила,
Ти в нашій пам'яті навік.
Покійся в мирі, милий друже,
Чекай у гості нас до себе.
Нам до усіх буде байдуже,
Коли ми прийдемо до тебе.
Текст оригіналу
Уж крышку туго закрывают,
Чтоб ты не мог навеки встать,
Землей холодной зарывают,
Где лишь бесчувственные спят.
Ты будешь нем на зов наш зычный,
Когда сюда к тебе придем.
И вместе с тем рукой привычной
Тебе венков мы накладем.
Венки те красотою будут,
Могила будет в них сиять.
Друзья тебя не позабудут
И будут часто вспоминать.
Покойся с миром, друг наш милый,
И ожидай ты нас к себе.
Мы перетерпим горе с силой,
Быть может, скоро и придем к тебе.