Немає сну в очах моїх
І ніч буде, як рік.
Думок моїх біжить потік
Сягає в древній вік.
Там Мойсей водив людей
В пустелі сорок літ.
Це був достойний іудей,
Таких не знає світ.
За словом Господа пішов
На гору, на Синай;
Два камені плоскі знайшов,
Скрижалі будуть хай.
В диму ховалася гора
І раптом затряслась.
Настала зустрічі пора,
І Господь дав Свій Глас.
Ніхто не бачив, що було
На тій горі в той час.
Народ увесь чекав внизу
І вівці свої пас.
Пройшли вже ночі й довгі дні,
Мойсей зійшов з гори;
Приносить камені оті
І що сказав Хорив.
Написані слова були
На каменях плоских.
Коли навкруг громи гули
Мойсей писав по них.
Це слово Господа було,
Його Він говорив;
І до людей униз зійшло –
Явився їм Хорив.
Читав Мойсей слова святі
І слухав весь народ.
Це були заповіді всі
Господніх ласк й щедрот.
Учив Господь народ ЯК жить,
Як шанувать Його;
Закон цей визнати й сповнить
До слова усього.
Але з історії тії
Ми знаєм ЩО було:
Народ Мойсея розгнівив
І він прикрив чоло. (2 Кор.3:14-17)
І до цих пір закритий зміст
Духовності в словах,
Які Господь проговорив
В Синаї, у громах.
Але ця таємниця є
Не вічною для тих,
Хто Боже Слово пізнає,
У Істині стоїть!
