пробач, ти можеш піти..
маю прескверний характер
дратує мене весна
ні, не ревнива, осінь,
засіла десь у мені,
за це її теж не люблю
особливо коли під дощ,
знущаються тротуари
листям торкаючись ніг
туман підіймаючи в хмари
важелем..
де, ті дороги, скажи..
я йду неприскореним кроком
я падаю, ненароком..
завжди переношу дати,
тебе маю- справжню спокусу
дні народження день смерті Іісуса
воскресіння день перший й останню
роблю відлік в чеканні на ту любов
безцеремонну
в гармонії звуку
в танці пташиної мови
в келихах срібного звону
не треба про серця...
ми добре знаємо як працюють ці реактиви
без дози калію та йодомарину
цілуй на прощання, чи як.. цілуй куликом, розмарином
пахне сорочка .. твоя
ноги підкошує небо
що це за примхи? долоні- дольками мандарину
як це у тебе виходить?
крутиться голова.. ні, я благаю, йтиме
сонатами дрібнить калину
вересень.. грає.. у кров
навіщо підлив ароматів?
ніби у твому квадраті
житиму вічно і знов
березнем і весною
лишень одним тобою
поруч нікого.. ти я
клич мене, чуєш, кличем..
грай на струні двобоєм..
поки не стала чужою
поки іще нічия..
