Село під горою
билинно старою,
де стрічкою в’ється
в долині ріка,
пахучі левади
приваблюють-бавлять –
торкаються серця!
І біль затиха.
На овиді – поле
родюче, просторе,
гаї заповідні…
А простір який!
Прадавні тут кручі
і птаство співуче,
й гостинні прарідні
мої земляки.
І дідові вуси,
і повагом гуси –
усе мені миле,
усе дороге.
І спів соловейка…
І серденько тенька.
Журливо-щасливе
село трудове.
Чекає і кличе
село мальовниче.
І краще на світі
немає ніде.
Тут квіти барвисті
й калина в намисті
стрічають привітно.
І сонце цвіте!
ДЯКУЮ. Дуже подобається.
Не можу зрозуміти, як я прозівав. Хоча є мітка про те, що був тут раніше. Отака суєта - житіє моє! Вибачте. А це саме заїхав до мене новий співавтор, який теж щойно створив мелодію до цього тексту та й переглядали Вашу сторінку... й надибали отаке. Подобається обом. Спасибі Вам. І з Покровою БУДЬМО!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цю річ написав на новій програмі. Самому дуже подобається. Приємно, що прослухали.
Бажаю радості в творчості.