Ти мене не любиш, не жалієш,
Ну невже не гарна я така,
І від пристрасті все млієш,
Як торкнеться талії рука.
Молодий, і дуже ти чуттєвий,
З тобою не ніжна і не зла.
Скільки ніжив ти, скажи правдиво?
Скільки губ і рук ти пам'ята?
Всі вони пройшли, неначе тіні,
Не торкнувшись отого вогню.
Не одна сідала на коліна,
А тепер на них і я сиджу.
Трішечки заплющиш оченята,
І про іншу думаєш, мабуть.
Я не можу теж тебе кохати,
лину у свою дорогу, й путь.
І як раптом йтимеш по алеї,
щось таке ти бовкнеш про любов,
я, можливо, вийду теж до неї
і зустрінемось з тобою знов.
ти мене обнімеш, усміхнешся.
«Добрий вечір»- скажеш в тишині.
Я також до тебе усміхнуся
«Добрий вечір»- відповім тобі,
та душі ніхто не допоможе,
ти також усе оце облиш.
Хто любив, любити вже не зможе.
Хто згорів, того не запалиш.