Серце у грудях як птах стрепенулось,
Може від жалю,що літо минуло,
Може причулось,як вітер стогнав,
Хмари перисті у зграю зганяв.
Ще в синьому небі лелеки кружляють,
Ще бабине літо павутинням літає,
Треба мені потихенько ступати,
Щоби осіннє тепло позбирати,
Полум`я літа заховати в долоні,
То не біда,що посріблені скроні
Серце забилось,як сполохана птиця,
Ночі осінні,а літо ще сниться.
Сонця жаринки ловила у руки,
А залишився лиш крок до розлуки,
А залишились лиш спомин й жалі
Їх по світу рознесли сумні журавлі.
