Листопад, листопад,
Не повернеш вже назад,
Щирих, вірних почуттів,
Немов вихор пролетів.
Знищив вмить він ту любов,
Дощ шалений довго йшов,
Пішло кохання за водою,
Вслід дивлюся я з журбою.
Вслід дивлюся та не плачу,
Ганьблю доленьку ледачу,
День і ніч вона все спить,
Пропустила щастя мить.
Задощило, пішов сніг,
Вже не видно тих доріг,
Де ходили вдвох з тобою,
Поряд я живу з журбою.
З нею ми лиш одне ціле,
Трохи чорне, трохи біле,
Біле вже пішло в минуле,
Чорне душу огорнуло.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/377-listopad-pochuttiv.html
