"Знову ці риси характеру
З темних душі закапелків,
Най переїхали б трактором
Гостру на вибрики пельку!
Знову лице перекошене
Дихає хтивим сарказмом,
"Welcome_to_Hell", - мов запрошення
Ллється із погляду спазмів.
Ницість...ні крихточки величі...
В рот би кіло їй замазки!
Добрі де люди? Померли, чи
Мешкають, певно, у казках.
Хай повилазить скотині тій,
Виростуть роги на лобі!
Люди всі злі, ця - не вийняток,
Падло не варте жалоби." -
Так міркувалось і марилось,
І на душі стало радо,
Раптом заклало все хмарами:
"Я ж бо і сам тепер падло!"
Дійсно, обсмоктувать кісточки,
Подумки клясти за спиною, -
Скоро сумну чекай звісточку:
"Пане, Ви стали скотиною!
Гречно вітаю Вас, можете!
Щиро Ваш - друг із пресподниці!", -
Ви прочитаєте в зошиті
Мертвої фурії-модниці.
Так ось...Почали за здравіє -
За упокій же скінчили ми.
В стані зарадить лиш правило:
Тільки в добрі ми окрилені.