В багатої господині,Марусі,
Працювала дівчинка, Гануся.
До праці була спритна, не лінива,
І господиня теж її любила.
Одного дня мовить господиня:
« Ганусю, вихідний у тебе нині,
Даю тобі я глечик молока,
І що бажаєш те роби із ним сама» .
Дівчина подякувала, взяла, вийшла з хати,
Й на ярмарок понесла продавати,
Щаслива йде, дорогою планує:
«За гроші молоко продам» -так собі міркує,
«І куплю яйця свіжі, гарні
Принесу їх до своєї пані,
На фермі на них квочку насаджу,
виведе курчаток -дітвору,
Годуватиму їх щедро житом,
Виростуть великі, гарні, ситі,
І на ярмарку продам за гроші,
Куплю собі чобітки хороші,
І червоне плаття нове,
З квітами, як те казкове.
Так зраділа, підстрибнула
А про молоко забула,
глечик впав, воно розлилось
І Гануся засмутилась.
І заплакала й присіла,
Все пропало що хотіла.
Згодом плаття й чобітки
Їй купила залюбки
Ота пані, що багата,
Але хочу ще сказати,
що часто так в житті є-
Бідний думками багатіє.