Давним давно...
Давно давним...
Жила цариця Сави.
Ще в Соломонові часи,
Красива, як усі жінки,
Розумна й чуть лукава.
Дізнавшись все про Соломона,
Про його славу, про закони.
Про храм збудований красивий,
І про суди всі справедливі.
Загадки заготувала
Й до нього в гості завітала.
Візит шляхетно цар прийняв,
Бенкет пишний влаштував.
А цариці так кортіло
Принизити його вміло.
На підносі принесли
Дідусів фігурки три.
Всі аналогічні,
Всі три ідентичні.
Їх в рядочок один склала
Й Соломона запитала.
-Царю, визначиш ти швидко
Найціннішу статуетку?
Цар першу фігурку взяв,
В саді гілочку зірвав.
І встромив в вушко старця,
Де застрягла гілка та,
Другу він фігурку взяв
Знову гілочку зірвав.
Все те саме він вчинив
В вухо гілочку встромив,
А вона наскрізь пройшла
Через голову старця.
Вже й третю фігурку взяв
В вушко гілку знов пропхав,
Вона з серця показалась,
Очевидці здивувались.
Старці однакові неначе
Й Соломон всім розтлумачив:
Три фігурки- три людини!
І всі різні з середини ...
Перша слухає слова,
Але не сприймає.
Друга слова слухає,
Але забуває.
Третя слухає уважно
До серця сприймає,
Ця людина все життя
Цінності черпає.
Будьмо всі як та фігурка,
що серцем сприймає,
і тоді у наші душі
щастя завітає.
Колись у дитинстві таку казку читав, про три фігурки, чи ляльки. А от, у Вашому випадку ця казка (чи навіть притча) набула цікавого поетичного оформлення і нових висновків!)
Небесна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
