Чогось моє так серце хоче
Й мені на вушко щось шепоче.
Не розберу я ці слова,
Бо чимсь інакшим забита голова.
Слова що розібрати я змогла
Лягли мені у душу й я лягла,
Щоб заспокоїть свою душу.
Тепер не знаю що робити мушу.
У цих словах і в стукіту сердець
Слова любові що чарують,
Наче закручений млинець,
Кругом у голові панують.
Вони і справді такі ніжні,
Такі ласкаві й дивовижні.
Що тіло хоче ніжно впасти,
Але душа не дасть пропасти.
Не дасть вона мені й зомліти,
Бо хоче вгору полетіти.
Та все одно «куди летіти?,
У серце браму відчинити?».
Вона і так відчинена одному,
Тому, хто десь там біля дому,
Чи біля гарного городу
Або десь зовсім закордоном.
Ніхто не зна чия де доля.
І я не знаю де моя.
Вона ні звідки – просто з неба,
То дивовижна, то сумна.
І в кожного вона своя
То дивовижна, то сумна.
08.04.12
