Ні не ті часи тепер настали,
Ні не те небо яке раніше малювали.
Раніше можна було просто посміхатись
А зараз хіба що уваги не звертати.
На те що небо не синє вже,
Воно сіре...Сіре! може хтось може,
Заховатися і більше не згадувати
Про те, що було воно синім і могло нас радувати,
Щоправда не поможе це творцям,
Їм лишається плакати в подушку лицем.
Бо не забудуть художники й поети,
Тієї блакиті про яку писали сонети.
Залишиться лиш спогад, образи, силуети,
В пам"яті наче згораючі комети.
