Зранку ангел будить «Дитино, вставай
І на службу в церкву швидко поспішай!».
Та в цей час лукавий- не спить, не дрімає,
Тихо тій дитині у вушко співає:
«Не вставай, дитино, а поспи ще трішки,
Бо тебе у церкві, болітимуть ніжки!».
Спить дитя, блаженно, у сні підроста,
Будить ангел вдруге, будить не спроста.
«Вставай дитино, сонечко вже встало,
Християнське свято знову завітало!».
А лукавий шепче –«Не йди, не спіши,
Адже ти стомлена, в ліжку полежи!»
Час летить швиденько в клопотах щоденних,
Уроки спливають, і справи буденні.
Вкотре вже минає неділя свята,
Стала вже бабусею дитина ота.
Все в житті минуло- і добре, і зле,
Радісно щебече внуча молоде.
«Дорога бабусю, є у мене мрія,
Щоб ти розповіла що є –літургія?»
«Як тобі сказати ? Серденько моє,
Що занапастили я життя своє.
Книжок не читала, в церкві не була,
І про літургію знати не могла.
Та одну пораду дам тобі, внучатко,
Як тебе будитиме твоє янголятко,
То вставай швиденько, одягайся вмить,
І не прислухайся, що тебе болить.
Бо минає молодість,виростають діти,
Будуть ще сильніше ніженьки боліти.
А на старість буде боліти душа,
Бо життя змарноване не варте й гроша!».