Хворому серцю – що моя пісня печальна?
Далеч зірок в піднебессі сумної жаги.
Райдуга – арка йому тріумфальна,
До якої роками пливти і не допливти…
Ніч пеленає за день вже натомлене небо,
Саваном землю вкривають пухнасті сніги.
Я не кохаю, але мені сумно без тебе,
Я не люблю, але бачу тебе навкруги.
Руки твої ще такого тепла не стрічали,
Ніжність така не траплялась тобі у віках.
В морі твоєму життєвому зливи і шквали,
Ти не приховуй, я бачу все у очах.
Та залишайся, хоча б у думках моїх, чуєш?
Я тебе завше – ні словом, ні ділом, ні чим…
Бо ж все одно у снах ти моїх ночуєш
Майже щоночі гостем моїм нічним.
