Моє місто спить, я починаю по буквах твоє ім'я
Перша й остання зустріч тривожить думки
Чекаю моменту, коли "Привіт, я вже не твоя"
Як завжди я ставлю крапку і доставляю крапки.
Моє місто спить, а я римую те, що не римується
Бо то вже майже звичка - говорити тобі віршами
Уся сірість буднів, знаєш, миттєво фарбується
Тільки проблема в тому, що надто хочу до мами.
Моє місто спить, а ти лиш в мені прокидаєшся
Я увімкну світло, сяду й напишу тобі листа
Що у тебе на думках зараз? Чим займаєшся?
Я тут збираюсь тобі про те, що зовсім пуста.
Моє місто спить. Я повільно змикаю повіки
Без твоїх обійм сьогодні не надто й прісно
Ти шрамом/рубцем на тілі моєму тепер навіки,
Але в серці забракло місця стало для тебе тісно.