Привіт, розкрилена музико!
Такий у тебе безневинний вид…
Чи ж це не ти женеш мої думки, мов сарни дикі,
Що вони миттю оббігають білий світ?
Ти можеш говорити, що захочеш,
Бо ти така, що хочеш – те і втнеш.
Це через тебе мені мало ночі!
Сама не спиш і іншим не даєш…
Сама ж, мабуть, в м'якій перині
Аж до обіду сниш про канти,
Віддавши цитру кастелянту…
А ввечері знайдеш людину
І починаєш катувати!
І байдуже, що хоче спати.
Ти, все ж, примушуєш писати!
Я вже стомилась від диктату!
Я хочу спати! Чуєш?!!
Спати!!!
27.11.2009.
