Коли сльози у вас на обличчях
З'являються від життєвих проблем,
На дику природу я вас кличу,
Ми з вами швидко туди підем.
Я розповім вам про зелені трави,
Які знаменують вічну весну,
Побачити ж дуже буде цікаво,
Як ввечері вони готуються до сну.
Як зробите ви невпевнені кроки,
Відчуєте цих трав зелений шовк,
І вітер, що гілля гойдає високо,
Ви не захочете, щоб він колись замовк.
Ви будете дуже довго стояти,
Аж поки землю не вкриє ніч,
І не захочеться вам спати,
Лиш спілкуватись з полем віч-на-віч.
Після того, як ми зранку відпочинем,
Проженемо всі турботи і біду,
В вир життєвий швидко ми поринем,
А під вечір знов сюди вас приведу.
Бо струну в серцях налаштувати
Допоможе вам безкрайній простір цей,
І завжди про це потрібно памятати,
Повертаючись до близьких нам людей.
Тож бажаю вам ніколи не втрачати
У житті спрямованість, мету,
Й навкруги всім людям дарувати
Посмішку, тепло і доброту.
Нехай зникнуть сльози з обличчя,
Що зявились від життєвих проблем,
Цього я вам всім серцем зичу,
Інакше знову на лоно природи підем!
