Ти була неперевершеною, наче ля мінор,
ніколи не набридне слухати твої розмови
про нові книги і англійський рок-н-ролл,
про теленовини і радіохвилі.
Ти була тепла, наче лірика Маяковського,
котрої, до речі, ніколи не читала,
час від часу хотіла знайти в мені Айвазовського,
котрого також ніколи не знала.
І якщо вже згадали про Маяковського,
ось трішки нових віршів і рим:
«Окрім кохання твого мені немає сонця,
а я і не знаю, де ти і з ким».
Але я знаю, де ти, – ти десь зовсім близько, поруч,
на відстань кількох метрів, за хвилину ти будеш
говорити знову про нові книги, а я стоятиму і
слухатиму. Все ж кохання – це не так легко,
але й водночас не так важко.
