Це протиріччя знову мене стисло.
Тягни мене, тягни в свою безодню.
Чоло вкривається молекулами кисню
В сполуці із молекулами водню
Із додаванням невідомих речовин.
Хоч я туди не хочу, а проте -
Ще менше хочу бути на краю,
Окресленому чітко декольте,
Я чи то в пеклі, чи уже в раю,
Чи десь між ними втрапив в карантин.
Раптова непомітна легка зміна.
Рух - вгору, вниз і знову вниз.
І час, і простір набули єдиних
Невиразних незрозумілих рис -
Оговтаюсь потім, тепер не час.
Звиваюся, неначе серпантин.
Лунаю, наче дзвони Великодні.
Я втрапив не в безодню - в перетин,
В якому зустрічаються безодні
І одна одній подають причасть...
ПЕРЕКЛАД РОСІЙСЬКОЮ:
Меня опять противоречие сжимает.
И бездна - ты тяни меня, тяни туда.
И кислорода с водородом проступает
Соединение на лбу - но не вода,
В нем есть еще секрет - и не один.
Я в бездну не хочу. Одновременно
Я не хочу стоять у бездны края,
Очерченному декольте. Попеременно -
Я то в аду, я то в пределах рая,
То между ними замкнут в карантин.
Внезапно что-то странно изменилось.
Движение - вниз, вверх и снова вверх,
Слилось, сплелось, соединилось
Пространство, время - до потери черт.
Я разберусь потом, в часы досуга.
Верчусь, как флюгер тонкой жести.
Звучу, как праздничный звучит хорал.
Нет, я не в бездну - в перекрестье
Двух жадных жарких бездн попал,
Где бездны причащаются друг друга...
