І ти не знав, що став моїм героєм
у лабіринтах самоти-нудьги,
Що залишив минуле за собою,
І стало завше світло навкруги.
Ти навіть руку ще не клав на плечі,
А вже довіра, як мале дитя,
Тобі чомусь не хоче суперечить,
І видає моє серцебиття.
Я так ховала, як скарби, наївність,
Добро, повагу, відданість, любов.
Але в тобі знайшлася ота здібність
Відкрити у мені усе це знов.
Я бачу як ти дивишся на мене,
Взаємність варта браку лишніх слів.
У моє серце влучити черлене
Як в яблучко ти все таки зумів.
І все значуще – то лише між нами,
Кохання завжди творить чудеса.
Поглянь, що майже кожну ніч зірками
Ховає небо темні небеса!
