Неначе мить ,злетіли вісім років ,
Коли у Храм мистецтва я прийшла.
Не смілі були перші мої кроки,
Не знала я про справжні почуття.
Але відкрились двері у безмежність,
Коли від Вас мелодія злетіла .
Душа моя упала у бентежність,
А серце вирватись з грудей хотіло.
Учителько - моя Ви справжня Муза,
Я хочу поклонитись Вам низенько,
Хоч може була я для Вас обуза,
Бо іноді втрачалося натхнення.
Та Ви вдихали в душу мою сили ,
Вогонь мистецтва запалили в серці.
Ми з Вами ,як одна душа прожили
У морі музики ,у ритмі скерцо.
Можливо я блукала у мистецтві,
А може там згубила свої мрії….
Та, ні – Ви дарували своє серце,
Вселяли в мене віру і надію.
Хоч я не стану «класним» піаністом,
Та роки з Вами пройдені не марно.
Я відчай прожену,і скажу чесно –
Знайду я ліки в грі за фортепіано.
Пробачте за невивчені сонати,
Етюди і прелюдії ,і фуги.
Вас запевняю,що назавжди пам’ятати
Я буду музику,бо з нею ми подруги.
Прийміть подяку за натхненну працю,
За те, що з Музою мене Ви поєднали.
Хай Божа ласка посилає вдачу,
Щоб ви творили й безліч літ навчали !