На подвір'ї батьківськім цвіте садок,
В білу піну вбралися дерева
І вплели у крони цвітвінок,
І стоять, немовби наречена.
Біля хати знов цвіте бузок,
Аромат його п'янить і манить,
А роки летять, як цвіт з гілок,
Клич не клич - назад не повертають.
Вишня мамина у білому цвіту.
Це ж коли вона її садила?
Я дивлюсь і згадую весну,
Маму рідну, бо забуть не сила.
В білому наливі бджілок рій,
В цвіті тім вони нектар збирають.
Тату, милий, труд це твій,
Ти любив садок, я знаю.
Пестив, поливав, саджав,
Кожне деревце, стеблину
І врожаєм щедро пригощав,
За столом збирав усю родину.
Час летить без вороття, я знаю.
Тату, мамо, я вас пам'ятаю.
Хочу я життя прожити,
Так як ви, як ви любити.
Зоя Журавка(Іванова).
МАМУ, БАТЬКА НЕ МОЖЛИВО ЗАБУТИ. ВОНИ З НАМИ ПОРУЧ ЩОДНЯ В НАШИХ СЕРЦЯХ.
