Вона пішла в історію, а значить - назавжди…
Мої слова скінчилися - я їй усе сказав…
І відтепер цю дівчину плекати будеш ти.
Ах, як же боляче мені… Я так її кохав…
Я залишився сам. Нехай їм стане Бог суддя.
На груди гаряч поливають сльози воскові…
Я так її кохав… То навіть більше за життя…
Навіщо ви мене зустріли, миті рокові?..
Безґлуздо лихослів’ям нагнітатися тепер,
Нічого не змінити вже. Що сталося, те є.
З своєї пам’яті минулі дні я не зітер,
Ще трохи - і назовні серце вискочить моє…
Вона пішла в історію, а значить - назавжди…
Мене спіткала зрада між розведених мостів…
На груди гаряч поливають сльози воскові…
Її утримати не зміг, а може, не схотів…
(07.12.2008.№73)
