Слово буває різне,
Та правда завжди одна.
Хто ворога в хату пускає,
Той гірший ніж сатана.
На землю, що вмита кров'ю
Ступає чобіт ворожий.
Хто стелить під ним рушниками -
На тій землі жить негоже.
Пісня лірична спинилась
Ударом ворога в зуби.
Наш край на ліси багатий -
Готуймо ж для ворога тру́ни.
Хто дітям закриє сонце
Вибухами набоїв,
Тих радо прийме землиця
Добривом, перегноєм.
Нас ворог уперто ламає,
Та дух іще маємо в серці.
Ми падаємо, підіймаємось -
Так воля в вогні кується.
