Через пытук малий
Шатя пудкатулю.
На другий бук пуйду,
Коло тебе вуйду.
І тя поцілуву.
Йой,якам нись файна,
Топанкі червені.
Была мі нись ганьба,
Шо чужая свальба.
Возьми й мене милий...
Молоду чіпчалі,
Шлаяр довжелезний.
Боґриткі знімалі,
У жибню поклалі...
Возьме ня старезний...
Прийшов ня свататі,
Має тридцять року...
Шо типирь казати,
Де Йванка глядаті?
Лем файний нівроку.
Кіть Йванко не хоче
За жону ня брати...
Його кунь тупоче,
Пшеницю толоче...
Шо отповідаті?..
Йой,великой хустя
Купив наречений.
Йванку,ці ня пустиш
Із нім у капусту?..
Йой,пытук студений...
Ти ня не ревнуєш
До пана?Не треба!..
Іши за ня вчуєш,
Іши побануєш.
Має вун три склепа.
Я сі там наберу
Шатя і хустята.
Йой,ты ня не спераш?
На ня не позераш?..
Мы з ним молодята...
Каждий динь купує
Конфеты медові.
У уста цілує,
Каждой слово чує...
В парі ми чудові...
Я не бановала
За Йванком ні хвильку.
Я ся ціловала,
Я ся обнимала.
Драпнулам ся в шпильку.
То подарок Йванка,
Шпилька із квіткамі.
Такі в ня топанкі!
А які ферганкі!
А...Ночі між намі...
Неперевершено! Ця мова звучить з твоїх уст так щиро і ніжно. Дякую дорогенька, за уміння не тільки нею говорити, а і писати. Ти напевно знаєш про "операція Висла"
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую моя дорога Наталочко.Знаю.Я хочу,щоб люди не соромились свого народження і мови,якою розмовляють в рідному краї.Цьом тебе...