Мій обман вдався. Я дивлюся на твоє спляче обличчя на готельної подушці і посміхаюся. Мій відпочинок в Алушті дав волю моїм акторським здібностям. Пригадую наше знайомство і приголомшуючий роман. Я, нібито нудьгуюча розлучена жінка з Харкова, і ти, енергійний керівник однієї з вугільних шахт Донбасу.
Вчора ввечері ти зворушувався щодо моєї душевної широти і журився того, що ми зустрілися так пізно. У нас могли вже бути діти , говорив ти. Могли, відповідала я і ласкаво гладила тебе по голові. Ти повторював: Моя богиня! Моє щастя! Моя знахідка! Ти навіть відключив свій безперервно дзвонивший телефон, щоб він не порушував нашу ідилію. Я посміхалася, дозволяючи тобі доглядати за собою з усією галантністю. Ти навіть подзвонив дружині і оголосив про те, що кидаєш її.
Через годину я покину цей готель, і забуду про тебе. Ти будеш в повному непорозумінні шукати свою провину в моєму зникненні. А я... А я з почуттям виконаного обов'язку, буду їхати додому й згадувати.
Це було п'ять років тому. Ця жінка стала між мною і моїм коханцем як стіна. Мене все влаштовувало в цьому житті. Три чоловіки : один для сім'ї, один для душі, один для достатку. А вона посміла посягнути на мою душу. Я втратила його на цілий місяць. Він повернувся. З усіма можливими і неможливими вибаченнями, і я пробачила його . Але не пробачила її. Я довго спостерігала за її пересуваннями по життю і рипнули зубами, коли дізналася про її вдале заміжжя з управителем. Так, тим самим!
Не стану говорити, скільки мені знадобилося вправності, щоб опинитися з її чоловіком в одному місці в один час. Я завжди говорила, помста, це блюдо, яке подають холодним. Час від часу я буду подзвонювати її чоловікові, щоб підтримувати в ньому надію. А вона хай подумає, за що це їй ...
Самий тяжкий гріх - бажання чужого... За те й поплатитися можна
