У тебе стомлена душа,
Та очі світяться,мов сонце,
Хоч вже закінчились слова ,
Та усмішка з лиця не гасне.
Із болем ти вступаєш в бій,
Так відчайдушно і відверто,
Вселяєш віру і надію ,
А сам воюєш надто вперто.
І холод горя ти розтопиш сміло,
Порадником стаєш у дні тривожні,
Якби душа у тебе не боліла,
То був би із гранітом ти тотожний.
Ти воїн із невидимою зброєю,
Бо часто в арсеналі лиш слова,
Викрешуєш і відчай ,і не спокій,
Вселяючи надію на життя.
Якщо ти справжній,лаври не потрібні ,
Вони вготовані тобі на небесах,
Єдина ціль,служити людям гідно,
Щоби ніхто злим словом не згадав.
27.05.214р.