Почуйте нас всі матері Росії -
Не посилайте на війну дітей.
Обманюють химерні лицедії –
Не хочемо ми крові і смертей.
Не екстремісти ми і не бандити,
А добрий, мирний, трудівник-народ,
Який хотів у мирі з вами жити –
І свій статут не пхав у ваш город.
Не даємо вказівок ми нікому, -
Як жити далі і куди іти…
Усюди -у великому й малому –
Ми хочемо усе самі знайти.
Не треба вам нікого рятувати,
Тягнути у замулене минуле…
Ми не просили вас до хати –
Ви тут давно нічого не забули.
Якщо ви матері, а не вовчиці,
То зупиніть криваву цю війну,
Протріть свої засліплені очиці
І неосяжну визнайте вину.
Своїх синів хоронимо – героїв.
Їм почесті і шана від народу,
І сльози проливаємо рікою,
Бо полягли за правду і свободу.
А ваші убивають нас за гроші,
Хіба для цього ви їх народили?
Вони ж маленькими були хороші…
Тепер у них не буде і могили.
Зариють, як собаку, уночі
У спільнім рівчаку або у полі…
Хіба що закричать по них сичі.
Такої ви синам хотіли долі?
Почуйте нас і зупиніть це зло,
Кремлівський ірод не поверне сина,
Пощезне він, усе його кубло…
А переможе правда – Україна!!!
29.06.2014р. Надія Таршин
нам ще й виправдовуватися на своїй землі доводиться перед ними і обгрунтовувати свою позицію... марна справа... не почують, не зрозуміють, не хочуть, не будуть... а ті, що почують, не здатні вплинути на ірода... вірш сильний, зболений, наче крик матері ...
Надія Таршин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро,так там повна клініка, яка нам дуже дорого коштує, бо жодне молоде життя повернути не можна.
